Atlas

Вам все ще не подобається інформатика? Але ж творці робота Atlas також, як і ви, починали зі шкільних кабінетів інформатики:)

Atlas - антропоморфний робот, призначений для пересування по пересіченій місцевості. Ходить на двох ногах, може використовувати вільні руки для перенесення вантажу або при подоланні вертикальних перешкод.

Більше відео з Atlas

Паркур від Atlas

Інші роботи від Boston Dynamics

10 відкриттів цього століття, про які варто знати

В останні десятиліття ледь не кожен науковий прогрес стає відкриттям чи проривом. Педагогам важливо відстежувати ці зміни, щоб давати дітям тільки актуальну інформацію, адже книжки інколи, як ми знаємо, дуже сильно відстають від реальності.

Знайшли бозон Хіггса

В 60-х роках минулого століття фізик Пітер Хіггс теоретично довів існування певної частинки. Саме вона відповідає за те, що в інших частинок, що не мали б важити нічого, маса все ж таки є.

У 2012 році у Великому адронному колайдері вчені зіштовхнули протони та експериментально довели існування цієї частинки.

Це відкриття важливо не тільки самим фактом підтвердження існування цієї елементарної частинки. Бозон Хіггса є частиною поля, що пронизує Всесвіт та наділяє інші частинки масою. Проте у квантову теорію, яка описує бозон Хіггса, не вписується гравітація. І цю проблему можливо вдасться розв’язати дослідивши поле, що супроводжує бозон Хіггса.

Людство отримало знімки чорної діри

Гравітаційні поля чорних дір затягує в себе все, що туди потрапляє: планети, гази, проміні. Вони не пропускають світло, тому їх не видно. Межу чорної діри називають горизонтом подій. Саме це й зафіксували вчені у 2019 році.

Зображення згенерували з даних восьми телескопів по всьому світу. Діаметр цієї діри понад 40 мільярдів кілометрів, що в три мільйони разів більше за розмір Землі. А її маса у 6,5 мільярдів разів більша за масу Сонця.

Цей знімок дозволить дослідити, що відбувається з об'єктами поблизу чорної діри.

Доведено існування гравітаційних хвиль

Про існування гравітаційних хвиль говорив ще Альберт Айнштайн у 1916 році. Проте їх виявили лише у 2016. Гравітаційні хвилі – це викривлення на поверхні часу та простору. Саме вони породжують рух масивних тіл зі змінним прискоренням. Вченим вдалося зафіксувати ці хвилі від зіткнення двох чорних дірок на відстані мільйонів світлових років від Землі.

Дослідження гравітаційних хвиль допомагають зрозуміти, що сталося під час Великого Вибуху, перевірити  інфляційну модель Всесвіту та розв'язати актуальні проблеми теоретичної фізики й космології.

Вода на Марсі

З початку цього століття вчені активно досліджують червону планету. У 2002 році NASA виявило лід на поверхні Марсу. Пізніше було знайдено сліди від потоків води на поверхні планети. Вже у 2015 році NASA заявило про солону воду на Марсі, що тече в теплі пори року. А у 2018 році європейські вчені відшукали солоне озеро на поверхні Марсу, що сховано під товстим шаром криги. Та вже у 2020 році вчені заявили, що ця вода не придатна для життя в умовах Марсу.

 Підземні озера Марсу можуть містити воду тих часів, коли Марс був планетою з іншим кліматом. Це дасть змогу вченим відстежити та зрозуміти, що ж трапилося з червоною планетою.

Ера приватних компаній в космосі

У травні 2012 року корабель компанії SpaceX було пристиковано до Міжнародної космічної станції. Жодна приватна компанія не робила нічого такого раніше. А вже у 2020 році на борту корабля SpaceX на МКС успішно добралися астронавти. Ба більше, у 2015 році компанія Ілона Маска успішно повернула на Землю першу ступінь ракети-носія. А у 2017 цей ступінь було успішно запущено в космос знову.

Крім того, це здешевлює польоти в космос, а отже їх може стати більше. Зокрема, це великий крок на шляху до космічного туризму.

Відкрито особливі властивості графену 

Графен – це перший досліджений двомірний кристал. Він складається лише з сітки атомів вуглецю. У 2004 році фізики Манчестерського університету визначили його незвичайні властивості. У 2010 вчені отримали Нобелівську премію за своє відкриття.

Товщина одного шару графену – один атом. Але цей матеріал надзвичайно міцний – він у десятки, якщо не сотні разів міцніший за сталь. Графен майже не поглинає світла, тому він прозорий. Він в десять разів краще за мідь проводить тепло та в мільйон разів краще – електричний струм. Це робить його незамінним в електротехніці та хімічних технологіях. Матеріал надзвичайно еластичний, як для кристала та неймовірно тонкий: графен розтягується на 20%, а п’ятьма його грамами можна застелити футбольне поле.

Вже зараз з графену роблять екрани для гаджетів, що не тріскаються та не б’ються, спортивне взуття, батареї для телефонів, автомобілів та навіть сонячних електростанцій.

Матеріал також можна використовувати для створення суперкомп’ютерів, фільтрації ядерних відходів, виявлення ракових клітин, сканування здоров’я всього тіла та ще багато чого корисного.

Знайшли м'які тканини динозаврів

М’які тканини дуже рідко знаходять серед викопних решток. А про вцілілі тканини доісторичних істот раніше годі було й думати. Але у 2016 році дослідники виявили у Великобританії скам’янілий мозок віком приблизно 133 мільйони років. Вченим вдалося навіть побачити залишки капілярів в цих тканинах.

Це виявилися залишки динозавра, що належав ймовірно до травоїдних іґуанодонів.

Вчені відредагували геном живого організму

У 2017 році в Каліфорнії вчені вперше відредагували геном дорослої людини з генетичним захворюванням. Це стало можливим завдяки інструменту CRISPR (кріспер).

Це дуже простий, дешевий і швидкий метод внесення змін у ДНК рослин, тварин і людини. Вчені-біологи розробили його на основі спостережень за захисною системою бактерій. Цей інструмент дає можливість відшукувати уражені гени та навіть замінювати їх. Ця технологія відкриває надширокі можливості для профілактики та лікування генетичних мутацій, захворювань та різних генетичних розладів. Також вона може допомогти для лікування ВІЛ/СНІДу.

Та водночас є багато критиків та противників цієї технології. Адже її можуть використовувати й в негуманних цілях.

Виявили залишки «денисівської людини»

У 2008 році російські археологи досліджували Денисову печеру на Алтаї. Вони знайшли фалангу пальця руки дитини, корінний зуб молодого чоловіка та ще одну фалангу віком понад 40 тисяч років. Вчені з'ясували, що це особи гомініні, але їхня ДНК відрізняється від ДНК їхніх сучасників – неандертальців. Це дозволяє говорити, що водночас з неандертальцями та Homo sapiens існував інший вид людини – «денисівська людина». Ба більше, вчені виявили, що частина геному «денисівської людини» є й у сучасних людей. Це означає, що людина розумна схрещувалася з «денисівською людиною», як і з неандертальцями.

Перевизначення одиниць науки

Вже багато років вчені намагалися зробити одиниці метричної системи чіткішими. Але наукова одиниця маси – кілограм – так і залишалася прив’язаною до «Le Grand K» – металевого циліндра, що зберігався на заводі у Франції. І якби маса злитка з будь-якої причини раптом змінилася б, вченим довелося б повторно калібрувати свої прилади.

Та у 2019 році вчені погодилися прийняти нове визначення кілограмів. Воно базується на фундаментальному факторі фізики – сталій Планці. Цей показник також вміщує в собі вдосконалені визначення одиниць електричного струму, температури та кількості частинок у даній речовині.

Цей крок має допомогти вченим проводити свої вимірювання більш точно.

Як організувати дистанційне навчання для дітей з ООП. Досвід вчителів

“Щоб почати дистанційне навчання з дітьми з особливими освітніми потребами, треба просто почати”, – впевнена керівниця інклюзивних проєктів ГО “Бачити Серцем” Наталя Гладких.

Наталя також має лайфхаки, як організувати таку роботу. До прикладу, батькам треба призвичаїти дитину до нового розпорядку, вчителям треба помічник під час онлайн-конференції, щоб допомагав вирішити технічні питання, а дітям – час, аби звикнути.

А от директорка НВК “Престиж” у селі Балабино, що на Запоріжжі, Жанна Вінніченко, каже, що треба зважати і на технічні можливості дітей та батьків. А ще – створювати для всіх максимально комфортні умови і не наполягати, щоб учні виконували завдання вчасно. Мовляв, стресу і так вистачає.

“Нова українська школа” з’ясовувала, з чого треба почати навчання для дітей з ООП, як працює асистент учителя, як можуть допомогти батьки та що робити вузьким спеціалістам, які працюють з дітьми з ООП з інклюзивних класів.

СПІЛЬНІ УРОКИ ЧИ ІНДИВІДУАЛЬНІ?

Наталія Гладких

Якщо це інклюзивний клас, то на уроках мають бути всі діти, включно з дітьми з ООП (маються на увазі уроки за допомогою відеозв’язку – ред.).

“Кожній людині треба людина, незважаючи на те, чи є в неї особливі освітні потреби. Не треба ізольовувати дітей з ООП і проводити з ними уроки окремо. Діти тягнуться одне за одним, вони хочуть спілкуватись і радіють обличчям, які бачать на екранах моніторів. Треба дотримуватися засад інклюзивного навчання і пам’ятати, що воно передбачає соціалізацію та включення в соціум.

Чарівної пігулки немає, але є велике бажання вчителів побачити учнів і велике бажання учнів побачити вчителів. Діти з ООП, які навчаються за пілотним проєктом “Школа для підлітків із комплексними порушеннями” від ГО “Бачити Серцем”, дуже зраділи, коли побачили знайомі обличчя. Для них незрозуміло, чому треба постійно сидіти вдома з батьками і не їздити до школи”.

ЗАСПОКОЇТИ БАТЬКІВ І ДАТИ ЧАС ДИТИНІ

Наталя Гладких

1. Не варто обмежувати дітей та батьків у часі на виконання завдань, адже в батьків буває тривожний стан або навіть паніка через пандемію. Найкраще – домовитися із психологом і провести роботу з батьками, аби пояснити, що всі емоції, які вони мають, передаються дітям. Особливо важко тим дітям, які не говорять, бо всі емоції в них накопичуються.

2. “Найбільше батьків, як і всіх, хвилює, як не заразитися коронавірусом. Адже вони насамперед думають: якщо вони заразяться і потраплять у лікарню, хто буде доглядати за дітьми? Також у батьків дітей з ООП є страх і паніка, що діти мають слабкий імунітет і більшу ймовірність заразитись. Усе це треба проговорювати”.

3. “Треба враховувати, що кожна дитина з ООП потребує часу для адаптації: хтось адаптовується одразу, а хтось цілий урок може бігати кімнатою з увімкненим відеозв’язком, слухати звуки, шуми, знайомі голоси, але не розуміти, що відбувається навколо.

У нас є дівчинка, яка перший раз вийшла в онлайн-формат, почула голоси, але не знала, де вони. Тому вона зрозуміла це так, що треба йти до школи – і почала швидко одягатися. Мама їй пояснювала, що ці всі люди, вчителі, які з нею займаються і однолітки, з якими вона вчиться, – ось тут, в екрані. Має минути деякий час, щоб ці діти адаптувались, головне – не здаватись”.

ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, ЩО ТАКЕ КОРОНАВІРУС

Наталія Гладких

1. Треба розповісти дитині, що таке коронавірус. Це слід зробити, навіть, якщо батьки думають, що дитина цього не зрозуміє. Треба пояснити, що вчителі, куратори, реабілітологи, тренери, усі важливі для дитини люди нині сидять удома.

2. Потрібно відповідати навіть на безглузді запитання, адже це – маркер, що дитина хвилюється.

3. Коронавірус варто зобразити – намалювати, зліпити, вирізати з картону чи журналів. Тут можна завантажити та роздрукувати картки для дітей з ООП, аби пояснити, що таке коронавірус. Це – для того, щоб матеріалізувати його та дати дитині можливість уявити. Можна складати казки чи історії про коронавірус, грати в ігри, як одягати маску. В історіях мають були правила, як поводитися: мити руки, дезінфікувати їх, надягати маску тощо.

НАЛАГОДИТИ РЕЖИМ ДНЯ ДЛЯ ДИТИНИ

Наталя Гладких

1. Потрібно створити такий режим дня для дитини, який має схожі елементи з попереднім. Батьки з дитиною можуть разом намалювати, зліпити, приклеїти певні предмети на плакат, розкласти предмети-символи в коробки, аби зобразити цей режим. Плакат із режимом дня має залишатися в кімнаті дитини. Щодня його треба переглядати та працювати з ним. Це – для того, щоб допомогти дитині адаптуватись до незвичної ситуації.

2. Можна внести до режиму дня більшість занять, які дитина виконувала до карантину. Це – для того, щоб вона легше перенесла зміни. А от виходи на двір можна замінити та ритуалізувати – наприклад, щоразу вдягаючи верхній одяг, коли виходите на балкон чи відчиняєте вікно.

3. Щодня в один і той самий час треба повторювати якийсь вид діяльності. До прикладу, приймання їжі, заняття чи ігри.

4. У рухливі, настільні, логічні чи тілесні ігри можна грати всією родиною. Це надаватиме дитині спокій, що всі в безпеці та впевненість, що буде завтра.

5. Наступний крок: організувати робоче місце для дитини, враховуючи її зорові, рухові та слухові можливості. Монітор має бути навпроти очей. Себто на підлозі, якщо дитина лежить на животі; на столі або на підставці, якщо дитина у положенні напівсидячи. Також треба пояснити, що незважаючи на те, що заняття відбуватиметься вдома, дитина чутиме знайомі голоси та бачитиме знайомі обличчя, чому на занятті будуть батьки і навіщо треба працювати разом. Коли відео увімкнеться, треба показати та розповісти, хто на зв’язку.

ЗАЛУЧИТИ БАТЬКІВ ДО СПІЛЬНОЇ РОБОТИ І ПОЯСНИТИ, ЩО ЇМ РОБИТИ

Наталія Гладких

1. Перше, що треба зробити вчителям, – зрозуміти, що в дистанційному навчанні батьки є партнерами вчителів. Тому перед тим як починати заняття, треба виділити час на роботу з батьками. До прикладу, корекційному педагогу варто пояснити батькам, як виконувати вправи з дрібною моторикою та як допомогти дитині. Також слід запитати батьків, чи в них є матеріали, які треба для розвитку моторики. Якщо немає – треба передати ці матеріали або пояснити, як зробити їх власноруч.

Участь батьків дітей з ООП під час відеоуроків буває різною:

• Пасивна. Коли дитина не може рухати руками, а завдання бувають такими, щоб дати їй можливість потримати ручку і намалювати або щось обвести. Тоді батьки мають взяти руки дитини у свої, вкласти ручку і разом виконати вправу.
• Часткова. Коли під час того ж завдання треба вкласти ручку до руки дитини, а вона сама зможе виконати вправу.
• Непомітна. Коли дитина може виконати завдання самостійно.

Про ці види треба розповісти батькам і пояснити, як саме вони мають себе поводити.

2. Розмовляючи з дітьми з ООП через відеозв’язок, учителі мають звертатись тільки до дитини. Учень повинен розуміти, що це його урок і що він має відповідати. Якщо допомога батьків буде надмірною, в якийсь момент дитина може перекласти відповідальність на дорослого, який сидить поруч.

“Якщо батьки не допомагають, а роблять щось замість дитини, можемо (вчитель чи асистент – ред.) написати їм у чат: “Будь ласка, спробуйте ще раз виконати цю вправу, але мінімально допомагати дитині”.

Жанна Вінніченко

1. Уроки тривають по 40 хвилин. Такий час безкоштовно надає програма Zoom (на час карантину це обмеження знято – ред.). Якщо батьки не користувались програмою до цього і не знають, як доєднатись, треба створити або знайти в мережі інструкцію-алгоритм.

2. Треба просити батьків та дітей про зворотний зв’язок. До прикладу, можна зробити тест в Google-формах із запитаннями, що покращити та змінити, що сподобалось, а що ні.

ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДИТИНУ ДОДАТКОВИМИ МАТЕРІАЛАМИ

Наталія Гладких

Перед кожним навчальним днем у групі в соцмережах, в якій є батьки та вчителі, педагоги пишуть, які матеріали треба на занятті. Якщо це незряча дитина і їй треба будуть тактильні картки – їх передають батькам. Або дорослі можуть виготовити такі тактильні картки. До прикладу, дитині треба буде намалювати картину фарбами. Тоді батькам пояснюють, що слід промалювати контур (його можна зробити за допомогою клею).

Жанна Вінніченко

У Балабинській школі уклали договір із батьками (приклад за цим посиланням), в сім’ї яких тільки один гаджет, і надали їм шкільні ноутбуки та планшети для дистанційного навчання.

“Треба враховувати, що кожна дитина з ООП потребує часу для адаптації: хтось адаптовується одразу, а хтось цілий урок може бігати кімнатою з увімкненим відеозв’язком, слухати звуки, шуми, знайомі голоси, але не розуміти, що відбувається навколо”, – каже Наталя Гладких. Фото: автор – Alireza Attari, Unsplash

ЩО МАЄ РОБИТИ АСИСТЕНТ УЧИТЕЛЯ

Наталія Гладких

1. Аби допомогти вчителеві викладати урок через відеозв’язок, треба працювати в парі з іншим вчителем (асистентом вчителя), який модеруватиме процеси (таку модель використовують в організації пані Наталії – ред.). Асистент може робити це зі свого комп’ютера. До прикладу, вмикати та вимикати мікрофони, аби ту людину, яка веде урок або відповідає на запитання, було чутно, показувати презентації та відео, спостерігати, що роблять учні. Також модератор може спілкуватися паралельно в чаті з батьками. Якщо є технічні складнощі, їх треба усунути зразу.

2. Асистент зможе проаналізувати заняття та розповісти про це вчителеві, аби вдосконалити процес.

Наталія Правда (заступниця директорки Балабинської школи, яка опікується інклюзивним навчанням)

1. Асистент вчителя також обробляє завдання, які отримують учні з типовим розвитком, і віддає їх дітям з ООП (ідеться про адаптацію чи модифікацію завдань, що асистент вчителя робить для навчання і у класі, – ред.). Часом потрібно дати додаткові завдання, часом спростити.

“Так, до прикладу, відбувається в 4 класі, де на інклюзивному навчанні є і дитина зі збереженим інтелектом, і дитина з порушеним. Класно, що решта дітей не бачать, що в дітей з ООП інші завдання. Таким чином, ми не відділяємо дітей”.

2. За потреби, асистенти додатково щось пояснюють дитині. Також розповідають батькам, як пояснити дитині певний навчальний матеріал.

Жанна Вінніченко

У ситуації, коли в дитини з ООП починається деструктивна поведінка під час відеоуроку, з батьками має комунікувати теж асистент учителя – радити, як заспокоїти дитину, і дізнаватись, який матеріал потрібно допояснити.

ПОПІКЛУВАТИСЬ ПРО КОМУНІКАЦІЮ З ДИТИНОЮ ПІД ЧАС ВІДЕОУРОКУ

Наталія Гладких

1. Вчителі можуть розповісти батькам, як зробити комунікативні картки. Наприклад, картки зі словами “так” і “ні” дозволять вчителеві не розсіюватись на кожного учня, коли він працює з класом, і швидко отримати відповідь на запитання. Для менших дітей можна зробити зелену та червону картки, які вони показуватимуть, відповідаючи на запитання.

Для дітей, які мають рухові порушення і які не можуть підняти картку, батьки виготовляють браслети, на яких написано “так” або “ні”. Тоді діти показують руку з відповіддю. Також можна застосувати кубики або підняти чи опустити великий палець.

Тож учителям краще ставити запитання, які потребують відповіді “так”, “ні”.

У Балабинській школі, окрім відеозв’язку, корекційні педагоги викладають відеозавдання для дітей з ООП. Ілюстрація: скріншот відео логопеда-дефектолога Тетяни Самохвалової

2. Якщо у класі є незряча або слабозора дитина, треба попросити батьків проговорювати з нею візуальну інформацію. Тоді батьки мають сидіти поруч і пояснювати, що відбувається на екрані. Дорослі також озвучують, хто з учнів підключився до конференції, що відбувається на екрані, кого ще немає. Це важлива інформація для дітей, бо так вони розуміють атмосферу навколо.

3. Якщо діти вчать нові слова, вчителям треба виводити слово на екран, візуалізуючи картинкою. Також можна додавати звуковий супровід.

“Якщо це жук, то треба знайти жужіння. Тоді ми задіюємо і зоровий, і слуховий канали. Дітям, які не бачать або бачать погано, можна дати того ж жука, щоб вони вивчили його ще й тактильно”.

4. Під час відеоуроків треба запитувати учнів, називаючи їхні імена. Не треба запитувати: “А хто мені скаже?”. Треба ставити конкретному учневі конкретне запитання, адже через шум діти починають відволікатися.

ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ І ПЕРЕДАЧА ЗАВДАНЬ

Жанна Вінніченко

1. У Балабинській школі вже кілька років користуються Google-класом (віртуальний клас, в який через електронну пошту можна додати своїх реальних учнів, ставити завдання у спільному структурованому просторі всім школярам або вибірково, оперативно обмінюватися інформацією, створювати свої завдання або додавати їх з інших платформ – ред.).

Навіть тестували дистанційне навчання на коротких зимових карантинах, домашні завдання частково завантажували туди. Як тільки в дітей з’являється інформатика, кожному учневі створюють аккаунт у Google-класі і вчать ним користуватись. Тому проблем із переходом на дистанційне навчання не було.

Нині у той таки Google-клас вчителі завантажують всі домашні завдання та залишають оголошення для дітей. До прикладу, про те, о котрій відбудеться урок у Zoom. Педагоги намагаються дотримуватись розкладу для другого семестру. Але погоджують із дітьми, коли ті можуть виходити на зв’язок.

Наталія Правда

Про уроки в Zoom вчителі домовляються з батьками заздалегідь – коли більшість можуть вийти на зв’язок. Зазвичай в Zoom відбувається 2-3 уроки на день. Ті, хто не можуть бути присутнім на відеоуроці, мають змогу передивитись відеозаписи онлайн-уроків у Google-клас.

Там же і завдання. Вчитель натискає в Google-класі кнопку “призначити” для завдань для дітей з нормотиповми розвитком, а асистент учителя – для видозмінених завдань для дітей з ООП.

ОБСЯГ НАВАНТАЖЕННЯ

Наталія Гладких

Спочатку треба виконувати вправи з дітьми через відеозв’язок, не спрощуючи їх. Після першого заняття буде зрозуміло, що треба адаптувати та вдосконалити. Аналіз треба проводити після кожного дистанційного уроку.

Жанна Вінніченко

1. Завдання онлайн мають бути такими ж, як і офлайн. Ідеться і про формат, і про обсяг. Однак, треба йти на поступки, якщо діти виконують домашнє завдання не в повному обсязі або невчасно. Часом у сім’ї є один гаджет, і батьки мають теж із ним працювати.

2. Для дітей з ООП потрібно проводити тести, аби перевірити, як вони засвоїли інформацію. Це можна робити через Google-форми.

Наталія Правда

Не варто обмежувати дитину в тому, коли вона може виконувати домашні завдання.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ ЕМОЦІЇ

Жанна Вінніченко

Потрібно підлаштовуватись під настрій дітей, аби провести відеоурок. Якщо в інклюзивному класі, наприклад, є дитина з аутизмом, то гарний настрій – це те, що може допомогти дитині засвоїти інформацію. Інакше – вчителі домовляються з батьками, аби ті повідомили, коли дитина буде готова навчатись. Це – єдиний випадок, коли з дитиною з ООП можуть провести окремий урок або додатково щось допояснити.

Наталія Гладких

Якщо в дитини починається істерика чи інша деструктивна поведінка під час уроку, то батьки вимикають відео, мікрофон і намагаються заспокоїти дитину. А потім повертаються на заняття. Урок додатково не проводять.

ЯК ПРОВОДИТИ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВІ ЗАНЯТТЯ

Наталія Гладких

Корекційно-розвиткові заняття, які проводять вузькі спеціалісти, також можна проводити в онлайн-форматі у програмі Zoom. Це можуть бути як індивідуальні, так і групові форми роботи.

“Я знаю логопеда, яка проводить артикуляційні вправи з дітьми – і ті все повторюють. А тим дітям, які не можуть повторювати, треба допомога батьків. Тоді батьки сидять поруч на заняттях і пробують за рекомендацією логопеда виконати те чи інше завдання. Тобто заняття відбуваються онлайн так само, як і офлайн, але з допомогою батьків”.

Жанна Вінніченко

У Балабинській школі, окрім відеозв’язку, корекційні педагоги викладають відеозавдання для дітей з ООП на Google-диск. Фахівці знімають відео самі і групують за папками. До прикладу, є папка з відео для постановки свистячих звуків. Батьки можуть подивитись ці відео, повторити дії з дітьми, зробити домашні вправи. За посиланням ви знайдете приклад таких відео логопеда-дефектолога Тетяни Самохвалової.

Батьки весь час з нами на зв’язку, тому ви знаємо, що вони справді займаються з дітьми

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: Pixabay

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Як сільська школа використовує власну онлайн-платформу (і як це зробити іншим закладам)

Читайте про досвід організації дистанційного навчання в опорній Чернігівській школі (смт. Чернігівка Запорізької області) за допомогою власної загальношкільної платформи. Розповідає вчителька інформатики, математики і фізики Тетяна Самодзін.

Частина 1: Технічні та організаційні питання 

ЯК СТВОРИТИ ПЛАТФОРМУ ДЛЯ ШКОЛИ

Платформа у нас є з початку 2018 року – підключили через G Suite for Education від Google і платимо 10 доларів на рік. До домену можемо підключати до 10 тисячі користувачів.

Це закритий домен, на якому можна розміщувати навчальні матеріали і оголошення, робити розсилки і заповнювати електронний журнал з оцінками учнів (уся комунікація відбувається через хмарні сервіси Google, такі як Google Drive, Documents, Forms, а також пошту Gmail. Реєстрація в G Suite for Education – це спосіб об’єднати в одному місці комунікацію сотень людей і забезпечити безпечність персональних даних, адже домен закритий. – ред.)

Усі вчителі і учні, починаючи з 2 класу, мають свій акаунт для входу на платформу (як у будь-якому сервісі, ім’я користувача і пароль – ред.).

Ідею використання домену подав директор школи, а я із заступником з НВР зробили запит і керували її запуском. У нас дві філії, тому платформа була дуже корисною – так ми спілкувалися з учителями через розсилки електронною поштою і швидко обмінювалися документами.

За цим доменом ми можемо створювати необмежену кількість Google-сайтів, бачити вміст яких можуть тільки зареєстровані користувачі шкільного домену. Наприклад, для дистанційного навчання в нас створено сайт для учнів, і сайт для вчителів, де ми обмінюємося матеріалами і підказками.

Реєстрація домену займає близько місяця, тому під час цього карантину ви навряд чи встигнете скористуватися платформою, якщо вирішите її зробити. Втім, школи можуть скористатися такою можливістю в майбутньому.

Потрібно зайти на G Suite for Education, зареєструватись і написати невеличке есе англійською: чому саме наша школа хоче долучитися до G Suite, навіщо це вам – тобто мотиваційний лист.

(Важливо: для реєстрації домену і налаштування G Suite for Education потрібна людина з базовими знаннями веб-адміністрування. Це може бути вчитель інформатики. Невдовзі “Нова українська школа” зробить інструкцію, як школі отримати закритий домен – ред.).

ПОЧАТОК ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Коли 16 березня всі вчителі зібрались на нараду, я відразу запропонувала нікуди не бігати, а робити все на нашій шкільній платформі, з якою ми до цього працювали. Ми, вчителі інформатики, маємо списки дітей і паролей, оскільки від самого початку користування підтримували її.

Ми попросили батьків відновити їхні дані для входу: до того платформою переважно користувалися вчителі, тому діти часто не могли зайти. Тепер через класних керівників ми відновили доступ.

Платформа дозволила швидко розпочати дистанційне навчання. Саме на ній були перші проби, які стартували ще 16-17 березня. Потім ми частково перейшли на інші ресурси.

НА ЯКІЙ ПЛАТФОРМІ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАВЧАННЯ ЗАРАЗ

Раніше завдання викладали на шкільній платформі, але потихеньку ми вийшли на те, що зараз єдина платформа – це поділ думками і база посилань на Google-класруми для всіх класів і предметів. Зараз багато хто працюють у Google-класрумах. Для нас це віртуальне середовище, в якому ми можемо працювати з учнями, як в окремій кімнаті.

Також на шкільній платформі свої матеріали розміщують вчителі фізкультури, малювання і трудового навчання. Вирішили, що вони не вестимуть окремі Google-класруми, бо це перевантажуватиме дітей. Вони викладають вправи, але немає такої обов’язковості виконання.

Перші класи часто працюють за допомогою блогів. Під’єднати маленьких учнів до складніших сервісів – велике навантаження на батьків.

Для тих, хто не має доступу до інтернету, є домашнє завдання офлайн – передаємо телефоном.

РОЗКЛАД

На онлайн-педраді ми вирішили зробити в такий спосіб: якщо в мене сьогодні три уроки математики, то ввечері я планую пост у Google-класрум із матеріалами на 8 ранку. Так матеріали публікуються автоматично, а я зранку можу займатися іншими справами. Діти розуміють, що це завдання – на сьогодні.

У нас немає такого, що хтось когось буде сварити. Наприклад, у тиждень онлайн-EdCamp я намагалась максимально долучатись до вебінарів і часом вибивалася з розкладу. Я написала дітям, що, вибачте, я випущу матеріал трошки пізніше. І це ок. Головне – щоб це завдання було опубліковано до відеоконференції.

Перші класи часто працюють за допомогою блогів. Під’єднати маленьких учнів на складніші сервіси – велике навантаження на батьків. Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Відеконференції у нас не заплановані за розкладом. Я не проводжу їх дуже рано – даю дітям поспати. Вони відбуваються, як зручно дітям і вчителю. Наприклад, ми з ними з початку звикли, що понеділок, середа, п’ятниця – це 5-й клас і інформатика зі старшими класами. Вівторок і середа – 10-й клас, там максимум математики і фізики, тому з ними потрібно займатися по дві години. Проте поки не всі вчителі готові проводити відеоуроки.

ОЦІНЮВАННЯ

1. Ми ведемо електронний журнал відразу ж на шкільній платформі. Це Excel-таблиця, поділена на класи, з підгрупами. Кожен учитель відмічає там проведені уроки, домашні завдання.

2. Для кожної дитини на нашій платформі є можливість підключити опікуна. Але батьки сказали, що вони самі знають, як поговорити з дитиною, сісти разом за їхній акаунт, подивитися їхні оцінки, можливості, усі їхні роботи. Кажуть, якщо їм зараз будуть приходити якісь сповіщення, що дитина щось не зробила, – це надлишковий психологічний тиск.

3. У нас усі тематичні оцінки виводяться окремим пунктом в електронному журналі. Наприклад, зараз у мене 17 дітей мають тематичну оцінку і двоє – прострочені завдання, на які я чекаю.

Щоб виставити тематичну оцінку, вчитель на початку теми говорить – будуть такі-то обов’язкові завдання і два-три тести. Тобто діти знають, що вони обов’язково повинні отримати 5 оцінок. Інші завдання – для самоперевірки і мого розуміння, куди рухатись.

Тобто тематичне оцінювання виставляється так само, як і оцінювання на звичайних уроках. Якщо дитина якусь оцінку не отримала, ми їй нагадуємо.

4. Працюємо на онлайн-тестах. До речі, наші вчителі класно підхопили тести з самоперевіркою та взаємоперевіркою та тести для контролю.

5. Потрібно не забувати про формувальне оцінювання. Не завжди треба ганятися за оцінками. Можна просто похвалити дітей. Я спіймала себе на тому, що ми, вчителі старших класів, не вміємо по-різному хвалити дітей. Класно, якби хтось склав добірку прикладів, як можна хвалити по-різному. Один і той же коментар – не працює. Учні спишуться і скажуть, що у вчительки не вистачає фантазії.

Частина 2: вчителі, батьки та діти

НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ

Найбільша проблема на старті дистанційного навчання була в тому, що в нас тільки десь 60% вчителів мають гарні цифрові навички – решта вчаться.

Тому два вчителя інформатики півтора тижні проводили консультації в своїх кабінетах. Ми окремо садили кожного – навіть тих, хто взагалі не вміли. От, знаєте, під керівництвом – бери мишку і роби так, як я. Ми пізніше за всіх пішли додому на самоізоляцію, але пишаємось, що це дало свої плоди.

Згодом я створила невеличкий сайт для вчителів: туди викладаю короткі відео, в яких показую, що і як робити. Цей сайт – частина того ж закритого домену.

Також в мене досі є класруми, в які я, як додатковий учитель, заходжу, окремо даю поради вчителю. Від декого уже відписалася – вони у вільному плаванні.

ВХОДЖЕННЯ УЧНІВ І БАТЬКІВ

Діти, які напряму співпрацювали зі мною чи з іншим учителем інформатики, включились дуже швидко. Ми просто оголосили, що, крім інформатики (як раніше), ми будемо публікувати матеріали з інших предметів (я ще викладаю математику і фізику).

В інших учителів процес затягнувся. Тому я вирішили зробити інший хід – записала невеличке відео для батьків і розіслала його в усі вайбер-групи. У нас є вайбер-група голів батьківських комітетів – вони можуть розіслати решті батьків.

Також зробили оголошення на офіційному сайті, що тепер усе навчання переводиться в дистанційну форму – попросили знайти логіни і паролі, а в разі труднощів зв’язуватись зі своїм класним керівником.

Досі є діти, які не знають, як долучитися. Але для цього працює така схема: у класі завжди є дитина, яка знає. Ми так і говоримо: “У цьому класі є така-то дівчинка, звертайтеся до неї і вам допоможуть”. Попередньо з такими дітьми ми проговорили ці нюанси. Вони не відмовляються і завжди допомагають.

ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ

Перші тиждень-півтора відеоконференції були для консультацій – налагодити, зорієнтуватись у платформах. Далі почались реальні онлайн-уроки: вчитель викладає матеріал і проводить за ним онлайн-урок, де може дати щось додатково. До уроків додаємо і фізкультхвилинки. Я захоплююсь фізкультхвилинками з МОНівських уроків і часто беру їх у записі. Це потрібно, тому що інколи урок математики може затягнутися до 50-55 хвилин.

Хоча дітям мало, вони сумують. Увечері пишуть: “Давайте ще”. Кажу: “У нас сьогодні уроку нема, буде завтра”. Учням хочеться хоча б такого спілкування, оскільки живого немає.

Для відеоконференцій використовуємо не тільки Zoom, але й Нangouts Meet від Google (там немає обмеження в часі і для G Suite Education можна запрошувати до 50 учасників – ред.). Посилання на відеоконференцію даємо у шапочці Google-класруму. Його не потрібно змінювати, для всіх конференцій воно одне й те саме. Ти просто робиш невеличкий пост про те, що о такій-то годині я вас чекаю – і всі переходять за цим посиланням.

ПОЗАКЛАСНІ ЗАНЯТТЯ

У моєму 5 класі є факультативний урок “Родинні фінанси” (елементи фінансової грамотності). Ми вирішили проводили цей курс за допомогою відео і цікавих завдань. Після цього зрозуміли, що можна робити і виховні години.

І ми почали проводити їх раз на тиждень. Наприклад, грали у морський бій, у невеличкі перетворення, у мафію. Ми дали ідентифікатор для Zoom, до виховної години учні прочитали про ці ігри, приготували ручку і аркуш. Діти самі перемикалися в Zoom на підгрупи.

Також робили СООП-сесію “Чому люди так бояться вірусів” (самоорганізований освітні простір, більше читайте тут, – ред.). Я відкрила учням презентацію для редагування, і кожен мав можливість зробити слайд та висловити на ньому свою думку. На це була година. Тоді ми знову зустрілися на конференції, щоб обговорити.

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Від самого початку, коли ми тільки експериментували, діти писали в коментарях оцінки, чи сподобалось їм певне завдання – давайте менше/більше, давайте щось інше.

Коли ми пробували зробити ідентичний до очного урок, була велика хвиля батьківських і дитячих протестів щодо навантаження. Ми проводили онлайн-конференції з батьками, на яких обговорили питання навантаження. Після цього домовились з учителями зменшити його.

Потрібна гарна техпідтримка. Якщо є вчитель інформатики, який зможе допомогти – це, звісно, не додасть йому здоров’я, але з’явиться гордість за свою школу, що нам таки вдається. Фото: автор – Krakenimages.com, Depositphotos

У мене були телефонні дзвінки, коли батьки просто плакали: “Ми не можемо”. Адже вдома обмежена кількість гаджетів, і всім потрібно домовлятись. Вчила батьків домовлятись, писати розклад – коли діти сідають за комп’ютер, а коли можна і з телефона.

Частина 3: досвід

ПОРАДИ ЩОДО НАВАНТАЖЕННЯ

Я зробила експеримент зі своїм 5-м класом – замість чотирьох уроків математики дала шість менших блоків. В одному блоці було просто одне запитання для мотивації, у другому – завдання на степені, у третьому – узагальнювальний тест для самоперевірки. Вийшло так, що вони написали: “Давайте ще”. Як виявилось, дітям просто потрібно дробити інформацію і давати частинками.

ДЕДЛАЙНИ

Ми ставимо, до якого числа потрібно здати виконане завдання. З дітьми ми домовилися, що не будемо ставити до 14-ї чи до наступного уроку, оскільки розуміємо, що у всіх дітей різні технічні умови – хтось працює в телефоні, у когось один комп’ютер на сім’ю, де мама працює онлайн і ще троє дітей.

Якщо дитина порушила дедлайн, ми за це не караємо. У мене була дитина, яка о пів на дванадцяту написала: “Тетяно Вікторівно, я не можу. Давайте ввечері”. Восьма година вечора, і вона в інстаграмі пише: “Я можу”. Я відкрила йому завдання, і так дитина писала контрольну.

Можливо, зараз це проблема – бути вчителем 24/7. Але людяність – це те елементарне, що має бути у вчителя. І розуміння, що дітей багато і їхніх проблем набагато більше, ніж наших, учительських. Тому ми не закриваємо дедлайни, але інколи попереджаємо: “Два-три дні – і почнемо виставляти тематичні оцінки. Будь ласка, підтягніться”. Але це “будь ласка”, а не наказ, бо буде н/а чи одиниця.

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ОЦІНЮВАННЯ

Розкажу, як я проводжу контрольні. Ми домовляємося з дітьми, що час контрольних робіт – фіксований. Тобто я збираю всіх – в онлайні усі мені махають ручкою, пишемо в зошитах дату і “Контрольна робота” (у робочих, тому що контрольні зошити лишились у школі). Тоді я відкриваю завдання. Вони перемішані, інколи даю два посилання, які в разі перемішування дають величезну кількість наборів завдань.

На завдання даю 45 хвилин + 5 хвилин на те, щоб заповнити форму. Через 50 хвилин я закриваю форму. Зразу ж діти доєднують фото зошита з розрахунками.

Наскільки таке оцінювання об’єктивне? Якщо зараз учителі не всі мають можливість записати свої онлайн-уроки і підготувати презентації, то сварити дітей за те, що вони десь колись щось підглянули – неправильно. Я не вважаю, що це велика проблема. Більша проблема – коли дитина не хоче. Коли дитина хоче і робить – я готова поставити плюс бал.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усе це – план дій для себе після саморефлексії:

1. Для дистанційного навчання найголовніше – чітко пояснити дітям, що ти від них хочеш. Тобто маленькими порціями, за пунктами, з поясненнями до кожного матеріалу. Як кажуть інформатики, алгоритм дій від А до фіналу. Інакше у вас буде вибухати голова, бо учні писатимуть: “А що з цієї презентації робити?”, “Куди надсилати?” тощо.

2. Потрібно повторювати те, що діти забули. Ми так і пишемо: “Діточки, це для повторення”. Без повторення буде прірва у навчанні.

3. У мене третім пунктом стоїть терпіння. Це насправді і про те, що потрібно співпрацювати з батьками, щоб вони розуміли, що вчителям теж нелегко. Я проводжу батьківські збори онлайн, на яких ми серед іншого і жаліємось одне одному. Я послухала, що вони хочуть, вони – що хочу я. І тоді вирішуємо.

4. Потрібна гарна техпідтримка. Якщо є вчитель інформатики, який зможе допомогти – це, звісно, не додасть йому здоров’я, але з’явиться гордість за свою школу, що нам таки вдається.

5. Потрібно напряму спілкуватися з дітьми. Частина вчителів пишуть мені, щоб я передала завдання своєму класу. Але “передай” не працює. Якщо з дітьми напряму спілкуєшся, вони тебе чують і розуміють. Навіть якщо ти їм напишеш: “Діточки, не пишіть мені коментарі після 23-ї години” – усе, завтра вони їх не писатимуть.

Вікторія Топол, головна редакторка “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Vadymvdrobot, Depositphotos

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.