ІІ Міжвузівська науково-практична інтернет-конференція 

«СВІТ ПРОФЕСІЙ – ТВІЙ ПОГЛЯД» 

 (історія, теорія та практика)

ФІЗИКА – ПРИРОДА, ЩО НАВКОЛО НАС

Фізика – це забезпечення людства енергією!

Як казав Хуго Штейнхаус: «Я фізик і маю право на збереження енергії». Ці слова несуть в собі великий сенс, адже, ми люди, і заслуговуємо на гарне життя, на ту енергію, щоб почуватися добре, і тільки знаючи фізику цього можна досягти.

Ще до того, як людство почало розвивати таку науку, як «фізика», існувала інша, більш глибока – філософія. Філософію називають «наукою усіх наук» недарма, бо саме вона тісно пов’язана з природою.

Ще у давні часи люди почали досліджувати навколишній світ. Людина мала велику зацікавленість до явищ природи. Звісно, на це впливали тодішні умови життя та потреби первісних людей.

У ті часи, важливим було: захиститися від дикого звіра або природних катаклізм, здобути та приготувати їжу там, де це неможливо.

Для задоволення таких потреб, потрібно було навчитися жити в тих умовах, які були запропоновані життям, та «спілкуватися» з природою.

Пізніше, коли час почав змінюватися, а люди набували життєвого досвіду, з’явилася вже всім відома наука про природу – природознавство.

Наука про живе, відповідала на всі запитання людства, наприклад: Як літає птах? Чому йде дощ? Та інші.

Такі прості запитання не довго мали відповіді, адже згодом виникали додаткові, і людей, попередні відповіді вже не влаштовували.

Люди, які мали власну точку зору, та не боялися, а навпаки ділилися нею з іншими, називалися філософами. І саме вони, вплинули на всебічний розвиток людства.

Філософи, з часом, набували більшої популярності. Люди ходили до них, навіть, щоб просто послухати їхні розповіді, бо вони були наповнені духовністю та мудрістю.

Дякуючи своїм роздумам, відомим став давньогрецький філософ Аристотель. Чоловік заснував нову науку, яка вже має відповіді на запитання кожного. Він систематизував усі свої знання та створив «фізику», науку про природні явища, про матерії.

Для тих, хто далекий від фізики, матерія – це просто клаптик текстильного матеріалу. А ось, для вчених, це саме те, що нас оточує, все те, що впливає на наше існування у цьому світі.

Усе, що нас оточує складається з певних речовин, а речовини, вже відомо із шкільного курсу фізики, – це, в першу чергу, вид матерії.

Усі предмети, які довкола нас, мають власне тіло, яке називається фізичним. Воно буває: твердим, рідким і газоподібним.

Звісно, існує така речовина, яка може прийняти будь-яке тіло, це вода.

Вода може бути, як твердою, рідкою та газоподібною. Вона, основа з основ, для фізичних дослідів. Адже, без неї не може існувати нічого.Ця речовина відіграє важливу роль для життя живих організмів. Наприклад, людині достатньо випивати її щодня, хоча б 1, 5 літра на день, для того, щоб захистити себе від найрізноманітніших хвороб та безперервно мати гарний настрій.

Вчені, продовжуючи вивчати природу більш детально, дізналися та довели, що існує ще один вид матерії, який зробив наш розвиток більш динамічним.

Це – поле. Ні, ні. Не пшеничне, і навіть не соняшникове поле, а електромагнітне.

Таке поле впливає на роботу електроприладів, які є у кожного, і без яких ми не можемо уявити власного життя.  

Уявивши увесь життєвий шлях людства, та його розвиток, можна розділити історію на «до» та «після». До того, як людство пізнало «подарунки» природи, та після, як ми їх прийняли та почали досліджувати.

Фізика – це наука, яка вивчає закономірності природи. Те, як нам, живим організмам, співіснувати у світі технологій, і, як технології впливають на людське життя. Адже, історія пам’ятає, як люди постійно намагалися полегшити своє життя та зробити його безтурботним, і для цього створювали різні технічні пристрої, які з кожним новим дослідом вчених вдосконалювалися все більше і більше.

Звичайно, новітні технології, не обійшлися без повного вивчення фізичних знань.

Теплові двигуни створили на основі вивчення теплових явищ, і тепер вони забезпечують рух автомобілів, мотоциклів, ми можемо літати в небі та перепливати моря. З допомогою фізичних знань, ми досліджуємо світ на сучасному рівні.

Отже, можна зробити висновок. Фізика відіграла важливу роль, навіть головну, у формування високорозвиненого сучасного життя. Природа – це поштовх людей, спеціально для розвитку, а фізика – це та саме природа, яка завжди поряд, яка навколо нас. І для того, щоб природа не заперечила усі прийняті фізичні закони, потрібно цінувати її та берегти. Адже, дякуючи їй ми існуємо.  

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ М’ЯКОЇ ІГРАШКИ У 6 КЛАСІ

М’які дитячі іграшки в усі часи користувалися великою популярністю. Сьогодення передбачає, що створення іграшок власними руками є досить актуальним, адже саме вона може бути подарунком.

Як казав Р. Бах: «Кожен подарунок від друга – це побажання щастя».

Метою вивчення учнями 6 класу варіативного модуля «Технологія виготовлення м’якої іграшки» є освоєння навичок роботи з тканиною, голкою, нитками; виховування в учнів любов до прекрасного; розвивання творчих здібностей, уваги, уяви, дрібної моторики рук.

Дана тема актуальна для вивчення та засвоєння учнями, через популярність та потрібність у досвідчених та освічених фахівців на ринку праці, адже такі фахівці забезпечують конкурентоспроможність країни.

Питання технології виготовлення іграшки цікавило багато вчених, які намагалися застосувати процес її виготовлення, навіть, в лікувальних цілях. Наприклад, В. Гарбузов довів, що нервовість можна керувати шляхом виготовлення м’якої іграшки, хоча б декілька разів на рік. Адже, технології виготовлення досить цікаві та різноманітні.

Для вивчення учнями 6 класу такого варіативного модуля потрібно спочатку ознайомити учнів з головними поняттями, такими, як:

-         Технологія – сукупність методів (способів) виготовлення, видобутку, обробки або переробки та інших процесів, робіт і операцій, що змінюють стан сировини;

-         М’яка іграшка – дитяча іграшка з штучного хутра, тканини та набивного матеріалу;

-         Шиття – вид ручної праці. Являє собою створення на матеріалі стібків і швів за допомогою голки й ниток тощо.

-         Шаблон – це відформатований певним чином документ-заготовка, який зберігається в окремому файлі та використовується як основа для створення виробів.

Вивчення цього модуля розпочинають з 6 класу з вивчення вище

перерахованих визначень, з послідовності виготовлення виробу та основних технологічних прийомів.

До основних прийомів належать: згинання, різання (вирізання), шиття (пришивання).

Також, перед початком роботи дітей, їх потрібно ознайомити з інструментами та обладнанням, з якими їм потрібно буде працювати, а саме: металева лінійка, олівець, картон, ножиці, крейда, текстиль, голка з ниткою. За необхідністю, потрібно ознайомити з ручною швейною машинкою. Тільки після цього розповідаємо послідовність виготовлення іграшки.

Розпочинаємо з виготовлення шаблонів із картону. Для цього нам потрібні: лінійка, олівець, картон та ножиці.

Після чого, ми обводимо готовий шаблон на тканині крейдою.

Вирізаємо деталі майбутнього виробу.

Наповнюємо тканину ватою, або залишками використаної тканини.

Після чого, зшиваємо усі деталі між собою та декоруємо іграшку.

Для декору можна обрати такі матеріали, як: бусини, ґудзики, стрічки, нитки, іншу тканину, папір, або ж можна просто розфарбувати іграшку улюбленими фарбами, використовуючи звичайний пензлик.

Коли іграшка буде готова то потрібно її гарно презентувати.

Вчитель, у кінці уроку, може влаштувати виставку дитячих робіт, де кожному учневі потрібно буде розповісти про виріб, а саме: з яких матеріалів іграшка, скільки на неї використано часу та матеріальних затрат, і головне, яку назву автор роботи надав виробу.

Також, гарним закінченням уроку була б вистава. Звичайно, до неї потрібно завчасно підготуватися. Діти, підготувавши свої іграшки можуть влаштувати справжній ляльковий театр. Вчитель може, як самостійно підготувати слова для вистави, так і залучити до цього учнів. Оцінювання робіт дітей може перетворитися у справжню акторську гру!

Отже, вивчаючи варіативний модуль «Технологія виготовлення м’якої іграшки», потрібно ознайомити учнів з головними визначеннями, які потрібні будуть для подальшої роботи; розглянути, які технологічні прийоми використовуються для виготовлення іграшки; продемонструвати послідовність її виготовлення та підготувати креативну виставку робіт учнів.

Адже, іграшка – це дійсно гарний подарунок для рідних, який потребує виготовлення її з любов’ю та зацікавленістю.

Література:

М’яка іграшка [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://naurok.com.ua/proekt-tehnologiya-vigotovlennya-m-yako-igrashki-42837.html. – Назва з екрана.

М’яка іграшка [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://trudove97.blogspot.com/p/blog-page.html. – Назва з екрана.

Технологія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://sites.google.com/site/igruski09876/proces-vigotovlenna. – Назва з екрана.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ СУЧАСНОСТІ

ХХІ століття – час змін! Українська освіта входить в європейський простір, який має багато вимог, як до підготовки учнів, так і до підготовки майбутнього вчителя. Вчитель трудового навчання та технологій, зокрема, бере на себе велику відповідальність у формуванні нової особистості.

Запровадження нової техніки та технологій, зростання обсягу знань про можливі перетворення матеріалів, енергії й інформації вимагає від вищих педагогічних навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців, особливо вчителів трудового навчання та технологій з високим рівнем професіоналізму. Такий фахівець повинен завжди бути готовим до педагогічних інновацій, змін у сфері професійної діяльності, а головне – безперервно підвищувати власну кваліфікацію.

Саме вчителі трудового навчання найбільше підготовлені до роботи в інформаційному та технологічному світі. Також ця професія вимагає від фахівця постійного сприяння розвитку творчих здібностей учнів, яке можна досягти в результаті проєктної діяльності, що підвищить продуктивність трудового навчання у школі.

Найактуальнішою проблемою сучасної педагогічної освіти є модернізація підготовки майбутніх учителів технологій, вирішення якої сприятиме задоволенню потреб на ринку праці.

Проблемами професійної підготовки вчителя трудового навчання цікавилось багато вчених, таких як: В. Гусев, О. Коберник, В. Стешенко, В. Татаренко, Г. Терещук та А. Цин. Ці люди намагалися дослідити проблему з усіх сторін. Ними було вирішено, що однією з головних проблем освіти, була проблема сучасної дидактики технологічної освіти, яку було висвітлено в роботах О. Коберника. А ось, методичну систему індивідуалізованого трудового навчання вперше обґрунтував Г. Терещук.

Основою сучасного продуктивного навчання є взаємовідносини учителя та учнів, на яких будується освітній процес. Також, потрібно пам’ятати, що будь-який вчитель повинен мати професійні якості, крім того сучасний вчитель має володіти такими групами компитентностей:

-         соціальні – пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність за інших;

-         полікультурні – пов’язують в собі розуміння і повагу до мови, релігії, культури людей різної національності;

-         комунікативні – уміння усно і писемно спілкуватися з іншими, вивчення декількох мов;

-         інформаційні – оволодіння інформаційними технологіями, вміння здобувати і використовувати інформацію;

Крім того учитель повинен саморозвиватися та здобувати самоосвіту, знаходячись у будь-якій життєвій ситуації.

Для якісної підготовки майбутнього вчителя технологій потрібно закласти певний фундамент, який забезпечить професійну мобільність студента, а у майбутньому – сучасного фахівця. Це забезпечить конкурентоспроможність на ринку праці.

Принцип мобільності, передбачає широку підготовку вчителя трудового навчання і готовність до стрімких змін у змісті освіти. Але, не дивлячись на мобільність, головною ознакою фундаменталізації підготовки вчителя технологій є знання студентів з психофізіологічних основ процесу формування трудових умін і навичок учнів.

Дякуючи власним знанням, фахівець може забезпечити позитивну мотивацію в набутті нових знань, умінь і навичок, ставити перед учнями проблемні ситуації й проблемні завдання, що забезпечать підготовку учнів у будь-якій непередбаченій ситуації, як у колі друзів і рідних, так і у чужому середовищі.

Також, вчитель технологій повинен володіти професійно-графічним ЗУН, що дає можливість визначити професійну підготовку вчителя взагалі.

На уроках, вчителям потрібно враховувати індивідуальні можливості учнів, які можна об’єднати в такі рівні професійної підготовки:  непродуктивно-пошуковий; пошуково-творчий та творчий.

Як стверджував В. Сидоренко у своїй останній праці: «Головною причиною неефективності підготовки вчителя технологій є відсутність узгодженості її спрямування з шкільними програмами з трудового навчання».

Підтвердженням цього можна виділити декілька фактів, а саме: незначна кількість підручників і навчальних посібників зі спеціальності; застаріла навчально-матеріальна база, з допомогою якої відбувається підготовка майбутнього вчителя; недооцінка вагомості методичної підготовки майбутнього вчителя; зосередження уваги викладачів на рівні інженерної підготовки студентів і недостатньою увагою до готовності студентів проводити уроки, їх здатності розвивати і виховувати учнів.

Таким чином, підготовка майбутнього вчителя трудового навчання, повинно включати: обґрунтування груп компитентностей сучасного вчителя трудового навчання; визначення аспектів фундаменталізації його підготовки як умови забезпечення професійної мобільності; визначення рівнів професійної підготовки вчителя; з’ясування суперечностей, що обумовлюють невідповідність підготовки вчителя потребам сучасної школи.

Не дивлячись на реалії української освіти потрібно завжди пам’ятати, що «я вчитель», пишатися цим, підводити власні висновки і робити життя кращим, не забуваючи про той фундамент, який ми будуємо разом з нашими учнями.