Показ дописів із міткою Світовий досвід. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Світовий досвід. Показати всі дописи

вівторок, 30 червня 2020 р.

6 вправ для розвитку творчого мислення

Ідеї для нетипових виховних годин та занять у гуртках творчості
Творче мислення – здатність мислити поза шаблонами, вміння вигадувати оригінальні ідеї та бачити альтернативні варіанти вирішення будь-якої проблемної ситуації. Чи є це вродженою здатністю? Ні! Як зазначають психологи, це навичка, яку поступово може напрацьовувати кожен.
Пропонуємо 6 оригінальних вправ, які стануть у пригоді для творчих занять з учнями середніх та старших класів.
Вправа «Три слова»
Принцип виконання: Ведучий називає будь-які три слова-іменники. Причому вони можуть бути близькими по передбачуваній події (наприклад, «ніч – зорі – мрії»), містити натяк на певний сюжет (наприклад, «книга – телефонний дзвінок – таксі») або ж не мати жодного видимого зв'язку між собою – «годинник – ліс – виделка». Завдання учнів – поєднати їх у єдину змістовну історію чи казку, вигадавши сюжет. 
Таке завдання розвиває уяву, образне мислення та зв'язне мовлення як у школярів, так і у дорослих.
Вправа «Слова навпаки»
Принцип виконання: Запропонуйте учням прочитати короткі слова навпаки – від останньої до першої букви, а потім відтворити навпаки короткі слова на слух.  Поступово ускладнюйте завдання – збільшуючи кількість літер у слові, з якого потрібно утворити «перевертня».
Це доволі складна вправа. Систематичне тренування у такий спосіб стимулює наш мозок до пошуку альтернативних шляхів вирішення будь-якої проблемної ситуації, поза межами звичайних умов.
Вправа «Пофарбована мотузочка»
Для виконання такої вправи знадобляться 2 аркуші, кілька мотузок,різнобарвна фарба (акрил, гуаш, акварель).
Принцип виконання: Візьміть одну чи декілька мотузок довжиною 30-40 см, занурьте їх у різнокольорову фарбу. Покладіть їх між двома аркушами та притисніть їх один до одного. Після цього обережно витягніть, притримуючи аркуші. 
На папері від мотузок залишиться слід. Запропонуйте учням уважно подивитися на контури, дібрати асоціації або домалювати малюнок.
 
Ця вправа розвиває уяву, стимулює знаходити спільні риси між фантастичними обрисами та реальними об'єктами.
Вправа «Уявний предмет»
Принцип виконання: Запропонуйте учням хаотично поставити на аркуші кілька точок, а потім з'єднати їх лінією. Запитайте, які асоціації викликає утворена фігура.
Різновидом такої вправи є контури: запропонуйте кожному із заплющеними очима накреслити кілька контурів маркером одного кольору, а потім із відкритими очима утворити із такої заготовки максимально креативний малюнок.
Цю вправу можна виконувати як самостійно, так і у парі – один учень креслить контури, а інший – створює на їх основі змістовний асоціативний малюнок.
Вправа «Нетиповий спосіб використання»
Попередньо необхідно підготувати 15-20 різноманітних предметів невеликого розміру та непрозору торбинку, в яку їх можна покласти.
Принцип виконання: Запропонуйте учням, по черзі витягаючи предмет, вигадати найбільш оригінальний спосіб його використання.
Наприклад, олівець, окрім креслення і малювання, можна використати, як шпильку для волосся, снаряд для роганти, інструмент для квілінгу та інше.
Виконання такої вправи стимулює розвиток креативного мислення та спонукає сприймати речі поза шаблонним баченням.
Вправа «Письменник»
Принцип виконання: Підготуйте декілька несподіваних кумедних тем та запропонуйте учням написати невеликий твір на обрану тему. Наприклад:
«Рецепт приготування каші з сокири»;
«Родина Маленького Принца»;
«Мрії бабусиної шафи».
Для ускладнення завдання – узгодьте кількість слів (наприклад, не більше 100), при  цьому твір обов'язково має містити початок, розвиток і кінцівку.
Виконання такої вправи відмінно розвиває здатність знаходити нестандартні ідеї.
Читайте також:

понеділок, 28 жовтня 2019 р.

10 фактів про освіту в Сінгапурі, що вражають



1. Особлива освітня філософія
Саме філософія робить освіту Сінгапуру привабливою для вивчення. Вона живе не просто на словах, а розкривається в усьому, що ми бачимо у звичайній сінгапурській школі. Її елементи були закладені в розбудову освіти ще з моменту здобуття незалежності.
Філософія стандартного навчання Сінгапуру об’єднує три ключові принципи щодо викладання і навчання:
У країні вірять в холістичну, цілісну освіту. Таку, що забезпечує цілісне світосприйняття, передбачає отримання фундаментальних знань і практичних навичок.
Сінгапурці певні: кожна дитина хоче і може навчатися. Тому фокусуються на потребах дітей, коли розробляють освітні методики.
Тут вірять, що навчання розквітає за чотирьох умов:
·     Створення турботливого та безпечного середовища навчання.
·     Діти залучаються до активного конструювання знань. Це навчання через запитання та через вирішення проблем, а не накопичування знань заради знань. А знання тут отримують для того, щоб задовольнити внутрішню зацікавленість і потребу у вирішенні проблем.
·     Велика увага до розвитку навичок синтезу й аналізу, вміння дискутувати.
·     Акцент на оцінюванні. Воно потрібне, щоб закривати певні пробіли в навчанні дітей, і передусім — формувальне, а не звичайні «рейтингові» тести та екзамени.



2. Навчальний рік починається взимку й закінчується восени
Навчальний рік тут починається в січні і завершується наприкінці жовтня. Я дізнався про це, коли постало питання, чому в розпал липня діти ходять до школи. Насамперед це для того, щоб поєднати календарний рік з навчальним. До того ж, у Сінгапурі за вікном увесь рік літо й повноцінно відпочивати місцеві школярі можуть у будь-який сезон.

3. До середньої школи треба скласти іспит
Вам не почулося. Іспити в школярів у Сінгапурі не тільки наприкінці навчання, а ще й коли дитині 12 років і вона переходить до середньої школи. Цей екзамен називається Primary School Leaving Examination (PSLE). Включає тестування з дисциплін, які найбільше надихають дитину й визначатимуть її подальший шлях.
У середній школі освіта відбувається в рамках спеціальних курсів з різними програмами — Експрес (4 роки навчання), Спеціальний, Стандартний, Нормальний академічний (5 років), Нормальний Технічний (5 років), Передпрофесійний.

Після закінчення середньої школи учні складають другий іспит — Singaporean GCE ‘O’ Level і потрапляють на навчання в коледж. Останній іспит — безпосередньо перед вступом в університет. Саме через цю низку екзаменів сінгапурська система освіти отримує велику дозу критики — мовляв, надто вже багато уваги приділяють екзаменуванню.
Самі ж сінгапурці наголошують, що проводять іспити не задля того, щоб створити рейтинг або вкрасти можливості в молоді, а щоб запропонувати дітям певну швидкість отримання нових знань і навичок, яка відповідає їхнім здібностям. Спершу ти дивишся на все це, і здається, що це якийсь глухий кут у навчанні. Але потім розумієш, що така схема дає можливість дитині потрапити в університет, навіть якщо вона показувала не дуже високі результати в початковій школі.
4. Освіта, яка навчає любити свою країну
Кожен день у школах Сінгапуру починається з підняття державного прапора. Але цим патріотичне виховання, звісно, не обмежується. Воно тут не тільки про прапор, гімн чи знання якихось базових законів.
Освітяни вірять, що справжній громадянин — особистість розкрита й усебічно розвинена. Ця людина несе Сінгапур у своєму серці та розуміє, що держава багато робить для неї й розраховує, що громадяни повертатимуть це майбутнім поколінням, залишаючись у країні та розвиваючи її потенціал.

Окрім власне уроків та підручників, громадянська освіта охоплює шкільне самоврядування та позашкільні активності, навчання безпеки в інтернеті, сексуальну освіту, кар’єрне орієнтування.
У Сінгапурі кожен вчитель є педагогом з громадянської освіти, батьки є ключовими партнерами, а цінності не тільки пропонуються, а й прищеплюються.
Мені показували «таблицю цінностей» в одній зі шкіл. За кожним пунктом є розшифровка — як саме можна продемонструвати певну цінність у дії. Наприклад: «допомагаю приятелю, який не встигає з навчанням», «розказав/-ла історію під час церемонії підняття прапора», «провів/провела екскурсію для відвідувачів школи», «запропонував/-ла ідею для покращення школи і беру участь у її впровадженні».
Протягом року діти збирають значки, які можна отримати за виконання певної дії. Школярі мають встигнути зібрати всю колекцію.
5. Учительство, яке зростає, та вчительські ступені
Як і в нашій Новій українській школі, сінгапурці ставлять у центр дитину. Але бачать ключем до досягнення високого розвитку школяра саме вчителя. Тому увага до педагогів проявляється не тільки на рівні високої заробітної плати, а й у фінансуванні державою проектів, які сприяють професійному зростанню вчительства. Ці проекти не є обов’язковими, їх ніяк не контролюють і дають повну свободу з використання можливостей. Загалом вчителі отримують від держави покриття на професійне зростання протягом 100 годин на рік.
Керівник Академії сінгапурських вчителів розповідав, що зараз тут зосереджені на тому, щоб освітяни ставали вчителями одне для одного. У них потужні спільноти, які навчають на рівні шкіл, районів і країни в цілому. Головними провайдерами знань є самі педагоги, а не просто залучені ззовні фахівці.

Кожен вчитель має ступінь. У Сінгапурі їх чотири: Teacher, Senior, Lead, Master Teacher. Ступені присуджують незалежні вчительські кластери з осіб, які мають вищий ступінь.
6. Відмова від шкільних інспекцій
У Сінгапурі є чіткий баланс між шкільною автономією та звітністю. Тут відмовилися від шкільних інспекцій, які стресували освітян щонайменше тричі на рік. Натомість у кожній школі проводять самооцінювання за системою з 9 компонентів.
Комісія до місцевих шкіл усе ж приходить, але тільки раз на шість років. До неї входять вчителі та директори з інших шкіл. Вони перевіряють, наскільки самооцінювання відповідає реальному стану справ. Але первинно школа сама ставить собі оцінку, бачить зони свого зростання та вдосконалює їх.
7. Акцент на позитивності в навчанні
Хімічні речовини, що виробляються від переживання позитивних емоцій, допомагають вчитися.
Емоційному інтелекту можна і треба навчитися. А ефективні педагоги мають знати, як допомогти дитині: усвідомлювати і розуміти себе; розпізнавати й керувати різними емоціями, зокрема, у важких ситуаціях; мотивувати себе й брати відповідальність; проявляти емпатію; будувати міцні взаємини.

8. Тілесні покарання
Уперше вони з’явилася в епоху британського колоніального правління. І досі продовжують застосовуватися в деяких сінгапурських школах. Покарання — удари ротанговими палицями, які називаються cane (тростина, а сама «процедура» англійською звучить як canning).
Зауважу, що canning є крайньою мірою та наслідком суворих, систематичних порушень, що заздалегідь відомі дітям. Ідеться про крадіжки, бійки, вандалізм, куріння тощо. Прикладанню палиць передує серйозна роз’яснювальна робота з дитиною, яка порушила правила, спілкування з батьками. Тілесні покарання застосовують тільки до хлопчиків.
Після покарання є пост-супровід, кожне застосування тростин реєструють. Директор школи самостійно вирішує, чи використовувати таку практику, а також тільки директор може власноруч робити canning — учительству це суворо заборонено. Зазвичай побиття палицями відбувається в директорському кабінеті, але можливі й публічні покарання в разі серйозної провини.
9. Учні займаються шкільним благоустроєм
Два роки тому вирішили долучати дітей до прибирання класів після навчання та до забезпечення благоустрою біля закладу освіти. Така практика існує й в інших країнах, наприклад, у Японії. При цьому в школах є постійні прибиральники.
Тобто це відбувається зовсім не з метою зекономити за рахунок дитячих рук. Адже культура спільного прибирання сприяє розбудові взаємин, відповідальності й причетності до справ своєї громади. До того ж цей процес підтримують та супроводжують педагоги, які допомагають розподілити ролі.
10. Прозора система просування кар’єри
На 5,6 млн сінгапурців діють 350 шкіл, де для 500-тисячного учнівства викладають 33 тисячі вчительок і вчителів. Після завершення шести років директор школи може перейти в іншу школу на таку ж посаду або піти викладати в певну інституцію, пов’язану з освітою.
Досвід сінгапурців, їхні вміння та погляди не втрачаються в системі. Цікаво, що багато сінгапурських директорів шкіл, які виходять на пенсію, потім їдуть до інших країн очолювати міжнародні школи. Це дуже поширена практика.

Як учні за кордоном проводять шкільні перерви

7 історій про те, як учні в інших країнах проводять час між уроками.
Перерва – це надзвичайно важлива складова шкільного життя. Адже саме тоді учні відпочивають, відновлюють сили, готуються до здобуття нових знань. Цікаво, що школярі різних країн світу по-різному проводять вільний час між заняттями. Десь діти їдять фрукти та п’ють молоко ледь не на кожній перерві, а десь – відвідують факультативні заняття, музеї чи бібліотеки.
Від енергії та позитиву, здобутих на перерві, безпосередньо залежить активність дитини на уроці. Крім того, часто перерва стає додатковою можливістю для навчання та всебічного розвитку (як фізичного, так й інтелектуального). Ми підготували 7 прикладів проведення перерв у школах за кордоном. Можливо, ви знайдете тут нові ідеї для вдосконалення дозвілля дітей в українській школі.

Німеччина

Учні німецьких шкіл проводять перерви активно та з користю для здоров’я. Зазвичай вони виходять на вулицю для того, щоб провести час на свіжому повітрі, адже перерва потрібна для активного відпочинку, а насидітися у приміщенні діти зможуть і на уроках. Відпочинок на свіжому повітрі практикується постійно, незважаючи на пору року. Важливість такої активної перерви важко заперечити: школярі повертаються до класів веселими, активними та зі «свіжою головою». І це стосується як учнів молодшої школи, так і старшокласників.
Крім того, учні на перервах можуть перекусити і поповнити запас енергії. Сніданки та обіди вони можуть приносити з собою чи купувати у школі. Обідня перерва починається після 5 уроку і триває 45 хвилин. Цікаво, що діти майже ніколи не запізнюються на заняття. Адже за 5 хвилин до їхнього початку лунає попереджувальний дзвоник. Почувши його, школярі можуть спокійно повернутися до школи та підготуватися до наступного уроку.

Франція

У школах Франції існують звичайні короткі перерви для розрядки і відпочинку та велика двогодинна – на обід. Часто діти повертаються додому, щоб поїсти у родинному колі.
Педагоги постійно мотивують школярів проводити вільний час активно на вулиці. Тож діти зазвичай відпочивають на шкільному подвір’ї, займаючись спортом, граючи у пінг-понг, гуляючи та спілкуючись із друзями. Варто зазначити, що дітям заборонено користуватися телефонами не лише на уроках, але й на перервах. Школярі також відпочивають на етюдах, які є у розкладі (там можна виконувати домашнє завдання чи займатися своїми справами, не заважаючи іншим). За безпекою та станом здоров’я школярів на перервах слідкує охоронець.

Фінляндія

У фінських школах діти здебільшого проводять перерви на свіжому повітрі. І це – незалежно від пори року. Адже займатись активним відпочинком на вулиці не лише весело, але й надзвичайно корисно. Перерви між уроками зазвичай тривають 15 хвилин. Дітям вистачає цього часу, щоб поїсти і добре відпочити.  
Крім того, у теплу пору року вчителі проводять заняття на вулиці. Школярі сидять на пледах, розкладених на газоні, чи на звичайних лавках. У молодших класах на відпочинок дітей відводиться ще більше часу, адже зазвичай їм просто необхідно випустити енергію.

США

Відпочинок на перервах є важливою складовою шкільного життя американців. Протягом дня учні мають дві довгі перерви та кілька коротких. Під час однієї із довгих пауз діти з’їдають ланч. Маленькі перерви зазвичай тривають 5–10 хвилин, а велика обідня – приблизно 30 хвилин.
На дозвіллі американські школярі полюбляють сидіти просто на підлозі чи ковроліні. Цікаво, що бігати та кричати дітям дозволено лише на вулиці та під час перерви. Крім активного відпочинку, учні проводять час, граючи в настільні ігри, спілкуючись із друзями. У більшості американських шкіл є перерви, на яких діти п’ють молоко.

Швейцарія

Для українських учнів може видатися дивним, що у швейцарських школах уроки проводяться «парами-блоками», кожен з яких триває аж півтори години. Після кожного заняття діти мають 20-хвилинну перерву. І знову ж таки, незважаючи на пору року, школярам рекомендовано проводити вільний час надворі. Якщо ж день не буде радувати погодою, діти можуть подихати свіжим повітрям під критими терасами, які є у більшості шкіл.
Як і у Франції, у швейцарських школах з 11.30 до 13.30 триває обідня перерва. За цей час діти можуть поїсти, активно відпочити і набратися сил. Якщо треба, школярі можуть піти додому. Коли надворі хороша погода, вони грають у футбол, баскетбол чи пінг-понг. Цікаво, що нерідко разом із дітьми грають і вчителі.

Іспанія

Зовсім незвичним для українських школярів є розклад в іспанських школах. Деякі уроки тривають 60 хвилин, перерв між ними немає. Зазвичай діти мають обідню перерву після другого чи третього уроку. Цікаво, що сигналом для початку заняття чи відпочинку є не звичний для нас дзвоник, а гучна мелодія відомої пісні.
Під час великої перерви діти можуть відпочити чи погуляти у шкільному дворику (патіо), відвідати танцювальний зал чи бібліотеку. У молодшій школі учням пропонують цілий набір активних ігор і вправ. Крім того, іспанці обожнюють футбол. Тож і шкільні перерви діти проводять за цією грою. За безпекою та станом здоров’я школярів слідкують спеціальні помічники вчителів – монітори. Цікаво, що вони не лише спостерігають за учнями, а й постійно розважають їх, організовують цікаві заняття. У деяких школах є перерва на «сієсту», яка триває цілих дві з половиною години.

Австралія

У школах Австралії діти мають дві великі та кілька коротких перерв. І майже на кожній із них учні їдять та п’ють. Цікаво, що у більшості навчальних закладів школярі вживають лише корисну їжу (фрукти, овочі та звичайну воду). Перерви австралійські діти проводять активно: граються, бігають, спілкуються між собою (за станом здоров’я та безпекою дітей слідкує асистент вчителя). Якщо є таке бажання, вони можуть провести дозвілля у бібліотеці чи шкільному музеї. За окрему плату учні навіть можуть відвідувати на перервах спеціалізовані гуртки.
Шукайте цікаві та корисні способи організувати продуктивне дозвілля для ваших учнів. Та не варто забувати, що на перерві діти мають набратися нових сил і пообідати. Цей відпочинок має зарядити енергією і стати чудовим моментом для того, щоб добре підготуватися до уроків. Тож знаходьте разом із учнями найкращі способи поєднувати веселощі та користь!

Сучасні методи навчання: досвід закордонних педагогів

Декілька цікавих методів навчання, які використовують у закордонних школах
Зміни в системі сучасної освіти – процес складний і тривалий. Вітчизняні педагоги, які дуже багато роблять для розбудови нової української школи, потребують підтримки і розуміння.  А ще – їм так необхідні знання і поради від практиків.
У цій статті ми продовжуємо розповідати про досвід закордонних педагогів і пропонуємо до вашої уваги огляд сучасних методів навчання, які стануть у пригоді українським педагогам-новаторам.
Основні принципи, на які спираються закордонні педагоги при організації навчального процесу, подібні до українських:
  1. Обмежити використання пояснювальних методів.
  2. Організувати роботу так, щоб учень міг задовольнити свої потреби у навчанні. Інакше кажучи – зробити процес набуття знань необхідністю для школяра. Тому неабияку увагу приділяємо мотивації.
  3. Щоб зробити уроки більш привабливими, використовувати ігрові форми роботи, а також різноманітні «сюрпризи» і «несподіванки» для учнів. Хтось скаже, що учитель – не клоун, а урок – не розвага. Але ж усі погодяться, що в сучасному світі змусити дитину навчатися не так просто. Тому так важливо знайти межу між суворим уроком та розважальною годиною.
  4. Працювати в малих групах.
  5. Створювати умови для експериментів і спостереження. Для цього, наприклад, закордонні вчителі-мовники активно використовують відео з Ютюбу: дивимось разом ролик з опитуванням, а потім, наприклад, шукаємо мовні огріхи чи найбільш уживані мовні конструкції. ЦІкавим буде завдання для учнів шукати помилки в рекламі – у транспорті, на телебаченні, в інтернеті.
  6. Доцільно використовувати простір класу. Залежно від мети заняття і застосовуваних методів, можемо створювати потрібні зони, по-різному розставляти парти або взагалі прибирати столи.
Перш ніж перейти до розгляду конкретних методів, варто наголосити на тому, що більшість з них усім нам добре знайомі, деякі вже активно використовуються учительством, але, можливо, про деякі ви дізнаєтеся вперше.
Сучасний світ – це світ розмов і суперечок, тому так важливо навчити дітей  спілкуватися і правильно вести дискусію. 
Серед найпопулярніших методів, які стануть у пригоді вчителеві, можна виділити такі: 
  • метод круглого столу;
  • метаплан;
  • метод шести капелюхів. 
Використовуючи метод круглого столу, можна розглянути з учнями новий правопис. Наприклад, учитель може підготувати інформацію про основний зміст правопису й роздати учням, а потім це обговорити. Такий формат дозволить учням позбутися враження, що їм нав’язують якісь незрозумілі правила. Звісно, провести таку роботу доречно у старшій школі, але сам метод можна застосовувати й з молодшими учнями, обравши  відповідну тему.
Оскільки від польських учителів завжди вимагають багато роздаткового матеріалу, то особливої популярності набув метод «Метаплан», який передбачає графічну ілюстрацію дискусії. Українські вчителі його також використовують здебільшого для розв’язання складних проблем. Зарубіжні ж педагоги зробили цей метод більш практичним. Цікаво застосувати його для роботи над стилістичними, лексичними, граматичними помилками. Яким чином? Наприклад, клас написав твір. Перевіривши роботи, учитель вибирає найбільш частотні помилки, а також ті, на які варто звернути особливу увагу, і записує їх на окремих аркушах, бажано кольорових. На дошці вгорі прикріплює аркуш із помилкою. Унизу дошки має бути аркуш іншого кольору зі словом «Висновок». Між ними – місце для роботи учнів. Школярам необхідно роздати невеликі порожні картки (якщо вони кольорові, то колір має відрізнятись від аркуша з помилкою та висновком). Побачивши аркуш із помилкою, діти на своїх картках пишуть, у чому полягає помилка та пропонують варіанти її усунення, після цього прикріплюють картку на дошку. Учитель читає все, що прикріпили учні. Після цього робимо і записуємо висновок. Ще один позитивний момент - цей метод підходить для різних класів, навіть тих, де є проблеми з дисципліно. Діти водночас і задіяні в дискусії, і відповідають письмово, а це зменшує галас.
Метод шести капелюхів. Напевно, українські вчителі також використовують цей метод. Можливо, хтось уже ознайомився з цим методом в Бібліотеці «На Урок». Найчастіше його використовують на заняттях із літератури, але давайте подивимось, як можна запровадити на заняттях з української мови. Для застосування методу шести капелюхів у центрі уроку має бути проблемне питання. Наприклад, урок з лексики. Поставимо запитання: чи варто використовувати в мові пасивну лексику, чи головне – це чіткість і ясність?
Метод «Фішбоун», або «Риб’ячий скелет», у закордонних школах використовується дуже часто, оскільки є продуктивним як для освітніх, так і бізнес-процесів (не дарма, започаткував його саме економіст – професор менеджменту Ішікава Каору). У такий спосіб можна провести, наприклад, перше заняття після канікул. В усіх класах перші заняття – це достатньо широка, загальна тема, яка часто проходить «повз» дітей, але якщо використати в цей час нестандартний метод, який до цього не використовувався, то сприйняття буде зовсім іншим. Наприклад, 8 клас. Тема: «Мова – найважливіший засіб спілку­вання, пізнання та впливу». Тут доречно замість довгих повчальних розмов про те, як важливо знати і поважати мову, запропонувати їм таку «рибку». Важливо те, що в «риб’ячий скелет» учням буде важко вписати ті стандартні відповіді, які вони давно вже завчили й повторюють із року в рік, щоб отримати хорошу оцінку або щоб від них відчепились. Так, головою риби може бути сама тема заняття. Верхні кісточки можна заповнювати разом, визначаючи основні проблеми, пов’язані із запропонованою темою. А над нижніми кісточками, тобто конкретними прикладами, можна працювати усім класом, або в групах, наводячи конкретні приклади до проблем, записаних згори, і презентувати це потім. Формулювання висновкової частини й заповнення хвоста мають бути колективною роботою.
 
«Процедура У» – це метод ведення дискусії, метою якого є аналіз, оцінка та опис наявного стану справ. Проводять його у кілька етапів: спочатку учні описують те, що існує зараз, потім – виділяють позитивні та негативні риси, а далі – пропонують свої варіанти майбутнього. Наприклад, візьмемо тему, яка є в програмі для 10 класу, – «Благодійність як норма життя. Волонтерство». На попередньому занятті даємо завдання дібрати матеріал на цю тему в інтернеті. При цьому можна поділити клас на кілька груп і дати завдання розглянути особливості доброчинної діяльності в різних країнах або розділити тему на мікротеми: «Допомога дітям», «Турбота про людей з обмеженими можливостями та людей похилого віку», «Благодійна діяльність на користь жертв воєнних дій», «Захист довкілля»; або «Благодійні пожертви», «Допомога власними діями», «Благодійна діяльність відомих людей». На занятті учні не виголошують доповіді, а складають план, виділяючи плюси й мінуси запропонованої теми. Далі відбувається колективне обговорення перспектив розвитку, і визначення шляхів покращення ситуації.
Останнім часом усе більшої популярності набувають дидактичні ігри. 
На польських форумах є багато матеріалів, які можна використати на заняттях. Особливо актуальними на початку навчального року є такі ігрові завдання:
  • «Розкажи про канікули, не вживаючи … (дієслова, прикметники, вставні слова тощо)»;
  • «Генератор мемів»: створіть меми, використовуючи складнопідрядні речення;
  • «Плітка» – розкажи про вивчені теми, ніби розповідаєш плітки;
  • «Частини мови в зоопарку». Якби кожна частина мови була твариною, то якою була б кожна з них і чому?
  • «Здоровий спосіб життя тексту». Що входить до ЗОЖ тексту?
  • «Ідеальний сад». Показати фотографії різних садів, обговорити, який кому більше подобається, потім письмово розповісти про свій ідеальний сад;
  • дидактичну гру «Memory» також часто використовують вчителі, але переважно там, де класи невеликі. Поширеною є думка про те, що ця гра придатна лише для вивчення іноземних мов, але її цілком доречно використовувати й на уроках української. Наприклад, можна повторити частини мови (на одному боці написати частину мови – на іншому слово) або фразеологізми (одна частина фразеологізму на одному боці, інша – на другому);
  • «Критерійний покер». Ця гра варта того, щоб розказати про неї трохи детальніше. Учні сідають колом, так, щоб бачити один одного. На столі розкладаємо великий аркуш, можна ватман, розділений на кілька секцій (зазвичай, їх три). Кожна секція відповідає певному критерію. Учні отримують по кілька карток (чим менше дітей у класі, тим більше карток вони можуть отримати). А потім по черзі кладуть картку у відповідну секцію, аргументуючи свій вибір. Якщо всі згодні, то хід переходить до іншого. Особливість цієї гри полягає в тому, що діти можуть блефувати й свідомо класти картку в невідповідну секцію. Інші мають це зрозуміти. Якщо якісь картки протягом гри були покладені неправильно, то вчитель має це виправити. Ефективно застосувати цю гру, повторюючи перед ЗНО правопис розділових знаків, оскільки в тестуванні часто зустрічається завдання: поєднайте речення та причину відокремлення. Виділяємо чотири секції: 1 – розділові знаки при відокремлених членах речення, 2 – розділові знаки в складному реченні, 3 – розділові знаки при вставних словах, звертаннях та прямій мові, 4 – розділові знаки при однорідних членах речення. Діти отримують картки із реченнями. Важливо, щоб знаки пояснювались лише одним правилом і не було неоднозначності. Також цю гру можна використовувати, вивчаючи, наприклад, частини мови, різні форми дієслова, односкладні речення тощо.
Для підсумків уроку закордонні колеги використовують низку дієвих методів.  
Метод «Смайл». Можна намалювати таблицю на дошці або роздати картки. Графи можуть бути різними. Наприклад, «чи тема уроку цікава», «чи нова інформація була зрозуміла», «чи атмосфера в класі була приємна». І діти мають поставити смайлики – радісний, байдужий або сумний. Якщо робота виконується на картках, то можна попросити написати маленький коментар, а саму картку не підписувати. Звісно, для учнів проведення такої роботи біля дошки дуже корисно, бо це вчить їх не просто оцінювати певний процес, але часом і висловлювати критику, коректно та аргументовано. 
Метод підсумкової квітки є менш гострим. Тут на пелюстках намальованої квітки учні позначають те, що їм найбільше сподобалось на занятті, не вказуючи на недоліки.
Показовим, але більш складним методом є «Діагностична роза». Цей метод запозичено в географів,  а сама робота схожа на те, як будується роза вітрів. Проводити таке опитування часто немає необхідності. Але дуже дієво застосувати його для оцінювання наприкінці чверті, семестру, року або хоча б теми. Треба виділити 4 основні аспекти. Наприклад:
  • чи тема цікава (або чи цікаві теми ми розглядали впродовж цього семестру); 
  • чи ця тема (теми) потрібна(і) мені кожного дня; 
  • чи я дізнався щось нове, чи я хочу дізнатись більше про це? 
На кожне запитання учень відповідає, використовуючи цифри від 0 до 3, де 0 – «ні», 1 – «швидше ні, ніж так», 2 – «швидше так, ніж ні», 3 – «так». Потім учитель складає цифри-відповіді всіх учнів та позначає відповідну точку на осі. Після цього необхідно з’єднати всі чотири точки. Еталонний результат – квадрат.

Корисні посилання:

  1. Katalog metod motywujących do nauki i technik uczenia się. – http://sieczychy.szkolnastrona.pl/container/DobrePraktyki/metody-i-techniki---katalog-1.pdf
  2. Barbara Krawczyk. Metody aktywizujące w pracy z dziećmi. – https://szkolnictwo.pl/index.php?id=PU6455 
  3. Elżbieta Stępień. Wybrane metody i techniki aktywizujące (do wykorzystania na lekcjach języka polskiego w szkole podstawowe). – http://www.sp4grodzisk.home.pl/metody_nauczania.pdf 
  4. Metody pracy z lekturą na lekcjach języka polskiego. – https://nspmielec.edu.pl/blog/szkola/metody-pracy-z-lektura-na-lekcjach-jezyka-polskiego 
  5. Портал для польських учителів-мовників – https://nauczyciel.język-polski.pl/
  6. Teaching Methods. – https://teach.com/what/teachers-know/teaching-methods
  7. 5 New Teaching Methods Improving Education. – https://www.gettingsmart.com/2017/10/5-new-teaching-methods-improving-education 
  8. 10 Innovative Learning Strategies For Modern Pedagogy. – https://www.teachthought.com/the-future-of-learning/10-innovative-learning-strategies-for-modern-pedagogy 
  9. Modern teaching methods for primary school. – https://www.slideshare.net/teachertraining398/modern-teaching-methods-for-primary-school 
  10. Læring og interaktivitet i det moderne klasserommet. – https://blogg.interactive.no/laering-og-interaktivitet-i-klasserommet