МОДЕРНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ СУЧАСНОСТІ

ХХІ століття – час змін! Українська освіта входить в європейський простір, який має багато вимог, як до підготовки учнів, так і до підготовки майбутнього вчителя. Вчитель трудового навчання та технологій, зокрема, бере на себе велику відповідальність у формуванні нової особистості.

Запровадження нової техніки та технологій, зростання обсягу знань про можливі перетворення матеріалів, енергії й інформації вимагає від вищих педагогічних навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців, особливо вчителів трудового навчання та технологій з високим рівнем професіоналізму. Такий фахівець повинен завжди бути готовим до педагогічних інновацій, змін у сфері професійної діяльності, а головне – безперервно підвищувати власну кваліфікацію.

Саме вчителі трудового навчання найбільше підготовлені до роботи в інформаційному та технологічному світі. Також ця професія вимагає від фахівця постійного сприяння розвитку творчих здібностей учнів, яке можна досягти в результаті проєктної діяльності, що підвищить продуктивність трудового навчання у школі.

Найактуальнішою проблемою сучасної педагогічної освіти є модернізація підготовки майбутніх учителів технологій, вирішення якої сприятиме задоволенню потреб на ринку праці.

Проблемами професійної підготовки вчителя трудового навчання цікавилось багато вчених, таких як: В. Гусев, О. Коберник, В. Стешенко, В. Татаренко, Г. Терещук та А. Цин. Ці люди намагалися дослідити проблему з усіх сторін. Ними було вирішено, що однією з головних проблем освіти, була проблема сучасної дидактики технологічної освіти, яку було висвітлено в роботах О. Коберника. А ось, методичну систему індивідуалізованого трудового навчання вперше обґрунтував Г. Терещук.

Основою сучасного продуктивного навчання є взаємовідносини учителя та учнів, на яких будується освітній процес. Також, потрібно пам’ятати, що будь-який вчитель повинен мати професійні якості, крім того сучасний вчитель має володіти такими групами компитентностей:

-         соціальні – пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність за інших;

-         полікультурні – пов’язують в собі розуміння і повагу до мови, релігії, культури людей різної національності;

-         комунікативні – уміння усно і писемно спілкуватися з іншими, вивчення декількох мов;

-         інформаційні – оволодіння інформаційними технологіями, вміння здобувати і використовувати інформацію;

Крім того учитель повинен саморозвиватися та здобувати самоосвіту, знаходячись у будь-якій життєвій ситуації.

Для якісної підготовки майбутнього вчителя технологій потрібно закласти певний фундамент, який забезпечить професійну мобільність студента, а у майбутньому – сучасного фахівця. Це забезпечить конкурентоспроможність на ринку праці.

Принцип мобільності, передбачає широку підготовку вчителя трудового навчання і готовність до стрімких змін у змісті освіти. Але, не дивлячись на мобільність, головною ознакою фундаменталізації підготовки вчителя технологій є знання студентів з психофізіологічних основ процесу формування трудових умін і навичок учнів.

Дякуючи власним знанням, фахівець може забезпечити позитивну мотивацію в набутті нових знань, умінь і навичок, ставити перед учнями проблемні ситуації й проблемні завдання, що забезпечать підготовку учнів у будь-якій непередбаченій ситуації, як у колі друзів і рідних, так і у чужому середовищі.

Також, вчитель технологій повинен володіти професійно-графічним ЗУН, що дає можливість визначити професійну підготовку вчителя взагалі.

На уроках, вчителям потрібно враховувати індивідуальні можливості учнів, які можна об’єднати в такі рівні професійної підготовки:  непродуктивно-пошуковий; пошуково-творчий та творчий.

Як стверджував В. Сидоренко у своїй останній праці: «Головною причиною неефективності підготовки вчителя технологій є відсутність узгодженості її спрямування з шкільними програмами з трудового навчання».

Підтвердженням цього можна виділити декілька фактів, а саме: незначна кількість підручників і навчальних посібників зі спеціальності; застаріла навчально-матеріальна база, з допомогою якої відбувається підготовка майбутнього вчителя; недооцінка вагомості методичної підготовки майбутнього вчителя; зосередження уваги викладачів на рівні інженерної підготовки студентів і недостатньою увагою до готовності студентів проводити уроки, їх здатності розвивати і виховувати учнів.

Таким чином, підготовка майбутнього вчителя трудового навчання, повинно включати: обґрунтування груп компитентностей сучасного вчителя трудового навчання; визначення аспектів фундаменталізації його підготовки як умови забезпечення професійної мобільності; визначення рівнів професійної підготовки вчителя; з’ясування суперечностей, що обумовлюють невідповідність підготовки вчителя потребам сучасної школи.

Не дивлячись на реалії української освіти потрібно завжди пам’ятати, що «я вчитель», пишатися цим, підводити власні висновки і робити життя кращим, не забуваючи про той фундамент, який ми будуємо разом з нашими учнями.