Клас: 10
Навчальний модуль: Техніки декоративно-ужиткового мистецтва
Тема: Особливості українського декоративно-ужиткового мистецтва. Практична робота: Ознайомлення з творчістю народних майстрів.
Мета:
- навчити виконувати петриківський розпис;
- розвивати логічне мислення, уяву та інтерес до пізнання нового;
- виховувати інтерес до мистецтва українського народу.
Основна технологія: Технологія обробки текстильних матеріалів ручним способом, Технологія ручної обробки деревини.
Тип уроку: комбінований
Обладнання та матеріали: зразки виробів-аналогів, презентація.
План уроку
І. Організаційна частина (1 хв.)
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети та завдань уроку (1 хв.)
ІІІ. Вивчення нового матеріалу (11 хв.)
3.1. Актуалізація опорних знань (1 хв.)
3.2. Пояснення нового матеріалу (10 хв.)
ІV. Практична робота (27 хв.)
4.1. Інструктаж, Повторення ПТБ (1 хв.)
4.2. Закріплення інструктажу ( 1 хв.)
4.3. Критерії оцінювання (1 хв.)
4.4. Самостійна робота (24 хв.)
V. Підбиття підсумків уроку (5 хв.)
5.1 Оцінювання робіт учнів (2 хв.)
5.2 Прибирання робочих місць (1 хв.)
5.3. Підсумок уроку(2 хв.)
Хід уроку
І. Організаційна частина
1.1. Привітання
- Добрий день діти. Урок трудового навчання сьогодні проведу у вас я.
1.2. Перевірка наявності спецодягу.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
Кожен мріє стати відомим, але деякі просто працюють над собою, над власною творчістю, удосконалюють себе, і популярність приходить до них сама, а з нею велика шана. Сьогодні ви спробуєте побути одним з майстрів, для того, щоб пізнати творчість на ділі, так як, це впливає на наше з вами «Я» та на те, як ми дивимося на навколишній світ.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
3.1. Актуалізація опорних знань
Яких українських майстрів ви знаєте?
3.2. Пояснення нового матеріалу
Українське ужиткове мистецтво має давнє коріння. Завдяки літописам і пам’яткам, що дійшли до нас з доби Київської Русі відомо, що вже тоді існували промисли, які потім стали власне українськими. Так, найдавнішими видами народного прикладного мистецтва є різьба по дереву (дерев’яна скульптура), килимарство, вишивка, гончарство і кераміка.
Дерев’яна скульптура досягла свого найвищого розвитку за часів розквіту козацької держави в XVII–XVIII ст. Талановиті козацькі майстри, чиї імена не дійшли до нас, стали творцями унікального українського стилю, так званого козацького бароко. По всій території козацької держави зводилися порівняно невеликі дерев'яні церкви, що відзначалися водночас точністю ліній і майстерною ажурністю. Багато з них збереглися й донині. Вочевидь, від козацького бароко ажурність різьблення перейшла в народну архітектуру Центральної, Північної та Східно - Південної України. Різьбленням стали прикрашатися одвірки, сволоки, карнизи дерев'яних споруд, а відтак і дерев ' яні предмети господарського вжитку, меблі та хатнє обладнання, скрині, дерев'яний посуд, знаряддя праці та зброя, військове спорядження.
Особливою сторінкою в історії українських промислів є різьблення церковних іконостасів та інших предметів культового призначення. Переважає поліхроматична або золочена різьба барокового стилю, основою якої служить вибагливий рослинний орнамент, що складається з майстерно стилізованих народних мотивів: виноградної лози, соняшників, мальв, троянд та ін. Барокові і рококові орнаментальні форми і мотиви часто доповнюються постатями святих, янголів та ін. Ці композиції зазвичай притаманні архітектурним елементам багатоярусних іконостасів.
У дерев'яному різьбленні зберігається регіональна варіативність орнаментів, притаманна іншим видам українського декоративного мистецтва. Так, на Галичині і Волині домінують геометричні форми орнаменту, в той час як у центральній Україні та на східноукраїнських землях переважають рослинні форми орнаменту.
Дуже давнім українським промислом є килимарство. Функціонально існують три головні назви для килимових тканин: ковер, килим і коц. Різниця між ними могла полягати в техніці, орнаменті, розмірі й призначенні. Сьогодні їх розрізняють тільки за територіальним принципом: коври й килими походять з центрально - та північноукраїнських промислових осередків, а коци виготовляються вручну на заході, переважно на Гуцульщині. Крім того, на коврах і килимах переважає барвистий, часто рослинний орнамент. Гуцульський коц – переважно сірий або білий – кольору нефарбованої овечої шерсті, якщо на ньому є орнамент, то він геометричний.
Найрізноманітнішим і, певно, найдавнішим в Україні є гончарський промисел. Найпоширеніші види кераміки - теракотова, сіра, полив'яна та чорна кераміка. Вони відрізняються не тільки територіальними традиціями колористики й декору, але й родовищами глини. Відповідно до природного розміщення родовища потрібної глини історично виникали осередки гончарства. Їх назви походять від назв сусідніх селищ. Ці назви сьогодні сприймаються як бренди. Так, наприклад, відома городищинська та плахтянська кераміка, чорнодимлена кераміка з Гавареччини Львівської області.
Вже у Х V ІІ столітті на основі самобутнього запорізького декоративного мистецтва виник незвичайний петриківський орнамент. З покоління в покоління передавалися основи декоративного оздоблення сільського інтер'єру та екстер'єру, господарських і побутових речей, зберігалися місцеві особливості розпису. Для настінного малювання тут до кінця XIX ст. використовували крейду, сажу, кольорові глини, саморобні рослинні фарби. Їх розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика, дрібні елементи вимальовували саморобними тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини — кінчиком пальця. Характерною рисою творчості петриківських народних митців було використання для декоративного оздоблення рослинно - квіткового орнаменту, що відзначався легкістю та виразністю загального композиційного вирішення. З початку XX ст. Петриківка стає центром виготовлення «мальовок» — малюнків на тонкому папері, що виконувалися недорогими аніліновими фарбами — «манійками».
Сьогодні, ми з вами ознайомимося з творчістю народних мастрів, розглянемо фотографії їхніх робіт, а потім спробуємо повторити декілька робіт, деякої майстрині.
Майстри:
Дзюрбей Ольга Олександрівна заслужений майстер народної творчості України - сучасний живопис
Журба Ірина Пилипівна – заслужений майстер народної творчості України - художня вишивка гладдю
Решта Іван Вікторович заслужений майстер народної творчості України - гончарство
Орженік Наталія Володимирівна заслужений майстер народної творчості України - художня різьба по дереву
Тетяна Якимівна Пата.
Звичайно майстрів в Україні багато, але ці люди змогли довести усьому світу, що вони народженні творити.
ІV. Практична робота
4.1. Інструктаж, Повторення ПТБ
Сьогодні ми з вами спробуємо стати майстрами, та повторити те, що малювала Тетяна Якимівна. У кожного з вас на парті знаходиться певний малюнок. Це фотографії малюнків Тетяни Якимівни. Вашим завданням буде перемалювати малюнок, але так, щоб він був наближено схожим на оригінал. Для того, щоб у вас виходили деякі елементи, на слайді постійно буде видно деякі петриківські прийоми. Адже, щоб стати справжнім майстром, потрібно усвідомити працю інших. Для тих, хто не підготував матеріал, буде окреме завдання.
4.2. Закріплення інструктажу
Чим ви можете користуватися? (підказками на слайді)
4.3. Критерії оцінювання
Сьогодні кожен отримає оцінку, на яку вплине конспект у зошиті, охайність малюнку та його наближеність до оригіналу.
4.4. Самостійна робота
V. Підбиття підсумків уроку
5.1 Оцінювання робіт учнів
5.2 Прибирання робочих місць
5.3 Підсумок
Давайте згадаємо прізвища відомих майстрів України.
Вчитель________________